Слави і Привіту

За димом з дня на день невиконаних справ,
за всім, що хоче Слави і Привіту,
в кутку, або десь під подвійним дном,
або в кімнаті, про яку згадати важко,
сидить тихенько,
чи лежить - відпочиває,
чи бубонить знаннями
моя Рідна.
Іду, таки іду,
бо чую - кличе!

Коли я зупиняюсь
перевести подих,
може всміхнутись.
Спокій ...
вже не втікає.
Не буря з-під коліс вже,
не гонка гідних.
Тепер це мій реліз,
моя Єдина.
Факт, незмінний
факт, з яким прямую.

А час.
З тобою, мій коханий,
в нас Роман. Неспішний, пильний,
зі смаком полудневого сніданку,
просторих вулиць,
і вечорів без планів
на колись чи зараз.
З Тобою ми танцюємо як є.
Всміхаюся.
Я вдячна - з Тобою
я стаю Собою.