ииииии
хочу вилити душу...
не лиється..
коли болить треба зціпити зуби і йти далі? .. не алегорія! - сьогодні буквально зціплювла зуби і чалапала\чухала\розбивала асфальт по дорозі до аптеки ... набрала знеболювального...заснути так і не змогла - так і розболілась голова від сконцентрованого засипання... ай філ бееед ... віолончель забрали - нема виходу емоцій.. і вночі почати рипіти було б як мінімум показово.
тому напишу ......не знаю про шо..пишу..чистий імпровіз..
біль біль це ж класно - відчуваєш шо жививий .. в разі довгої сплячки.
і знову ж таки це повільне вбивство - коли він постійний.
людина, яка прагне почуттів як їжі .. як сну - вона чахне і хвилями висихає від постійного тошну* і пустки...вона не має ким заповнити пустку .... є ким заповнити пустку - але він кожного разу далеко або далекий. не знаю як за такої ситуації в неї не виростають мозолі, шо знеболюють і не дають більше нікому тиснути і заповнювати\незаповювати простір!
але є людина біля мене, яка так і живе з своїм побитим і мятим світом, з пусткою і спрагою, вічною спрагою за тим хто далеко чи далекий... далекий мен. він інколи тримає дистанцію, інколи робить милість, і таки дає світло в темряві...але тільки шоб потім піти... шо за напасть? мен? де ти? такий, як попелюшка, шоб по розміру тобі був її теплий світ. не засолодкий, не засвітлий ...не завеликий. мен! Я ТЕБЕ ПРОШУ! я не можу дивитись, просто дивитись як вона чахне. хоч я знаю - вона як Україна - відродиться з джерела!... ну , але я кожного разу не впевнена. чи ше лишився ліміт життів у тої спраглої почуттів душки. тому поспіши мен. і прихопи з собою шось лікувальне.хоча... хоча ти просто прийди - там вже все буде) чекаю
