сьогодні

а життя хороше..))))
і я вже доростаю до того, щоб усвідомлювати -  на все свій час...
і я вже майже навчилась відчувати смак актуальності,  .... - ти саме там, де маєш бути, і саме в цю мить...        а те, що не стається - і не повинно саме зараз ставатись... і на це є причина


а ще, сьогодні я закохуюсь в життя набагато частіше, тому що сьогодні я вже вмію розпізнавати його дороговкази, і не важливо, шо запізно, колись навчусь)
... і від такого зв'язку хочеться творити, коли відчуваєш підтримку, і з нею впевненість


і я б не повернулась в дитинство.... я б не змогла відмовитись від самосвідомості заради безтурботності......


))))..гарно

no fear.

...ти знаєш, шо цього дійсно хочеш, і зробиш можливе і більше......
....а коли приходить час дій, тобі вже засіли в голову і сумніви і страх.... - а раптом це мені не так необхідно?...
може я обійдусь, я ж живу файно-кольорово і без того....а? ..може не треба нічого змінювати?


в мене якесь збочене ставлення до життя - як до картини, яка лежить в кутку.... - ніби в ній і є недоліки, але перемальовувати її зараз нема мотивації - вона така, якою я її створила колись....рука не підніметься, бо боїшся втратити шось цінне при вдосконаленні...


чи то тільки в мене така вагальна* натура?..


..no fear...

Mr Dаrcy

останніми днями відчуваю себе містером Дарсі....
не вмію ... не вмію я спілкуватись, як показують реалії сьогодення!...
Містер Дарсі, в нього ж яка проблема була - він не вмів знайти слів для розмови з новими людьми, з якими ше не нажив тем для спілкування. А всі навколо думали, шо він просто весь такий гордий, і дивиться на всіх з висоти свого 4-поверхового маєтку , тому не опуститься до такого рівня, щоб з ними заговорити!... А він, бідака, так парився....


от  і я така ...  та ще й замість привітного тону, з людиною, до якої в мене лагідні почуття, виходить грубе "БУ"... натуральний містер Дарсі, тільки без Пемберлі*) гу))

панацея*

для тих кого турбує закоханість:

любов і закоханість не мають нічого спільного.

 в любові немає его, 

а его - це ревність, заздрість, конкуренція, відчуття власності 

 закоханість - це его

закоханість - це дитяче "хочу!"    (ну чи доросле "хочу!"))

а любов   - це "бери", 

навіть..   не так,    це - "будь! "

                                                                                             

                                                                 (с) ми з Katrin, десь 3-тя ночі. 

//особисто мене скоренько опускає на землю такий поділ, і якось легше....коли знаєш діагноз*))
і можеш далі, тверезо, хотіти)))))

цитата:

/з критики: "Важливою умовою духовного зростання людини, на думку P.M.Рільке, є самотність. Тільки на самоті людина може повністю віддатись духовній роботі, самозаглибитись, аби пізнати себе, а через себе - й світове буття. Так само, за Рільке, необхідні для духовного оновлення особистості кризи, поразки, страждання. Щастям душа насолоджується, тим часом як біль розширює обрії духовного досвіду людини. "

їжачок*

маю я справу з їжачком..))))

Дивишся на нього - такий веселий, безпосередній, з якимись своїми заняттями..(там-тара-рам-там-тей-рам*)...і навіть тобі увагу встигає приділити - десь моргне, десь зачепить))...милий такий - МИЛЮЩИЙ!....  І тобі зразу хочеться його потіскати і обійняти ...- ха! ноу ноу!...воно, колюче таке, голками своїми зразу  каже: "В мене свій внутрішній світ, свої справи, не підходь , ти мене не знаєш , і взагалі, хто ти така?, і я зайнятий...там-та-ра-рам-там-тей-рам!"


і я тут сиджу і думаю, шо ж з тобою робити? малий кактус!    я б хотіла  час від часу приходити в твій садочок*)    я чіпати тебе не буду!... просто подивлюсь... як ти собі працюєш...   може десь ше моргнеш мені....а я собі тихенько потішусь


знаєш, я боюсь, боюсь шо не підійдеш,..     а як підходиш  - боюсь поколотись


ну ок) я тут стою, чекаю...а ти думай...

жити - це коли отримуєш задоволення від процесу

Смак життя можна пізнати в задоволенні від процесу...
Чи то вишукане, високе, мистецьке діство, чи підошва в калюжі!...

От здається торг - діло сухе, життєве, і де-не-де з присмаком ризику чи втрати...
Не творчо звучить,низенько   ...але, але можна зробити торг - цілим атракціоном, дійством ....
коли люди не купують товар, а одразу мають змогу опробувати його і отримати від нього користь, та при бажанні забрати його з собою додому.
Тоді зникає відчуття сухих ринкових відносин, а на заміні - коло вже дружніх людей, обєднаних одним заняттям - м о з г у в а н н я м !

До чого ж я це веду!?)))) ха!)
Вихідними на площі ринок вудбувалось (і відбуватиметься надалі) дійство,  під кодовою назвою       " розкрутіть 2 цвяшки")))
Якшо біля Діани зібралась купка людей - то не танці вони споглядають, а головоломки розгадують!
Підійдете ближче - мінімум цвяшки покрутите.... спроможетесь - далі більше! - ви переходите на вищий рівень! і вам надається право на щось мозговитіше...і так далі, вверх по інтелектуальній драбині !... Збоку стоятимуть люди рівнем вище - підказуватимуть вам...або підтверджуватимуть реальність вирішення "проблеми"..  і тоді гордість не дасть кинути це заняття і піти  далі бруківкою...  А також будуть новприбулі в клуб ентузіастів-інтелектуалів! І тоді вже ви, з крутенькою головоломчкою в руках і з крутеньким виглядом,* скажете " це ж просто!")))

"Лавочка" закриється як стемніє .. а прибуток, за день роботи з публікою, пожинатиметься, як додаток до 6 годин суцільного активного спілкування та інтелектуальних розваг..
я там була..цвяшки крутила... трошки продала.... але ще більше заробила!